Лілія Подріз

Біологічна казка як засіб пізнання і розвитку творчості.

 

1. Біологічна казка « Хто я?»  до теми « Евглена зелена» ( 6 клас)

                  

​

   У прісній воді ставка плавала невелика істота. Вона була такою маленькою, що побачити її без мікроскопа було неможливо. ІІ одна клітина мала трохи заокруглений пере5дній кінець, з якого , як чубчик, стирчав довгий  джгутик Задній кінець був загострений, а в центрі виднілося велике ядро. Тваринка мала пульсуючі вакуолі біля джгутика, зелений хроматофор і яскраве червоне світлочутливе вічко. ЇЇ звали Евглена зелена. Вона дуже пишалася своїм світлочутливим вічком. Щоправда, ним не можна було роздивитися усю красу рідної водойми, але розрізнити світло і темряву вдавалося.

   А Евглена дуже любила світло. Як тільки вона його відчувала, починала швидко і радісно крутити джгутиком і пливти в напрямку до нього. На світлі, здійснюючи процес фотосинтезу, вона утворювала поживні речовини, і настрій у неї  ставав чудовим і кортіло мандрувати.

  Одного разу Евглена запливла так далеко, що жоден промінчик світла не освітлював темряви. Вона злякалася, але не розгубилася. Спочатку використала поживні речовини, які завжди, про всяк випадок, ховала в організмі, а потім почала вбирати необхідні речовини з води через мембрану клітини.

     Бліда, засмучена та голодна, знову і знову шукала Евглена якийсь, хоч маленький, промінчик світла. Через деякий час вона знайшла таки місце, залите сонячним світлом, і знову стала веселою, але тут їй на думку спало цікаве запитання « Якщо я здійснюю фотосинтез, значить я – рослина. Але ж у темряві я  харчувалася готовими поживними речовинами, як тварина. Хто ж тоді я?» Довго думала над запитанням Евглена зелена, але її організм –клітинка не зміг дати відповіді на це запитання.

 

 Запитання до казки:

        1. Із скількох клітин утворене тіло Евглени?

        2. Яка будова її клітини?

        3. Як живиться Евглена на світлі і в темряві?

        4. Чому Евглена не змогла знайти відповіді на своє запитання?

​

 

2.Біологічна казка « Як дощовий черв'як листа писав» до теми « Кільчасті черви»  ( 7 клас)

 

     Дощовий черв'як закінчив роботу, проліз у свою найнижчу нірку і почав готуватися до зими. Він гарно попрацював улітку: розпушував грунт на своїй улюбленій клумбі, робив ходи, щоб вода і повітря краще надходили до коренів рослин, перемішував грунт з перегноєм. А перед тим, як заснути, вирішив написати листа своєму троюрідному братові - австралійському Земляному черв'яку.

   І ось що написав Дощовий червяк: « Привіт, друже! У вас в Австралії зараз, мабуть, тепло, а у нас настала осінь. Грунт став холодним і я вже не можу працювати , адже температура мого тіла залежить від температури навколишнього середовища. До того ж рослини, за якими я доглядаю, також засинають на зиму. Я помітив, що чим краще я розпушую грунт, тим кращі в мене рослини, Надсилаю тобі у конверті засушену улюблену квітку. Влітку я ходив допомагати своїй бабусі, яка працює на городі одного фермера. Якби ти бачив моркву, що виросла там!!!

    На жаль, люди не завжди розуміють, що ми їм допомагаємо. Мій сусіда з картопляного поля розказував, як потруїлися наші родичі після того, як Людина обприскала рослини хімікатами.

     А нещодавно пройшов сильний дощ, і мої нірки залила вода. Я мало не задихнувся, ледве встиг вилізти на поверхню. Думав, що небезпека позаду , але тут мене мало не з'їв Грак, що  сидів на сусідньому дереві, але я вчасно сховався під каменем. Я тобі трішки заздрю, адже тобі легко дурити пташок - ти досить довгий і вони думають, що ти-змія.

Що ж , пиши мені про своє життя. Чекаю, Прощавай до весни.» Опустивши листа до поштової скриньки, Дощовий черв'як заснув.

 

Запитання до казки:

1. Яку роль відіграють дощові черв'яки в природі?

2. Як зимують дощові черв'яки?

Що ви знаєте про австралійського Земляного черв'яка?

Чому цих черв'яків треба охороняти?

 

 

3. Біологічна казка « Мрії молодої п’явки» до теми « Різноманітність кільчастих червів » ( 7 клас)

 

 

 

   У невеликому ставку з мулистим дном, що поріс рослинністю, з'явилася молода П'явка. Вона мала дві присоски, темну спинку , три пари коричневих смуг. Уже кілька днів, як П'явка нічого не їла, і була дуже худенькою і тендітною. Їсти водорості їй не хотілося, ганяти по воді за інфузоріями теж було не цікаво. А голод ставав усе більшим і дошкульнішим.

  Плаваючи у воді, вона зустріла стару П'явку, яка була разів у п’ять товстіша за неї. – Пані, чого ви така товста?- запитала молода п’явка.

• Я тільки-но поїла і тепер зможу кілька тижнів взагалі не їсти.

• Не підкажете і мені, чим можна підкріпитись у вашій водоймі?

Сусідка відповіла:

• Пливи до краю ставка, причаїся біля очерету і чекай. Як прийде до водопою олень чи кабан, чіпляйся до шкіри і смокчи кров.

• А якщо їм буде боляче і вони  мене скинуть?

• Не бійся, у нас у слині є знеболювальна речовина - герудин. Вона запобігає зсіданню крові. Щоправда, у ранку потім потрапляють мікроорганізми й вона довго не загоюється і гноїться. Через це тварина не знаходить собі місця. Та що поробиш? Нам теж їсти хочеться.

Запротестувала молода П'явка:

• Не хочу шкодити. Я мрію приносити користь.

• Тоді пливи до того місточка, - запропонувала співрозмовниця.

• Туди приходять люди і відловлюють нас.

• - Для чого?

• Нас використовують для лікування захворювань кровоносних судин і гіпертонії, Прикладуть тебе до шкіри хворого, щоб ти висмоктала кров. Кров'яний тиск зменшиться, і Людині стане легше. Твій грудин розсмокче тромби, які закупорюють судини. І ти будеш сита, і Людині добре. Ця порада сподобалася молодій П'явці. Вона подякувала і, задоволена тим, що знайшла своє призначення, попливла назустріч своїй мрії.

 

Запитання до казки:

1. Де живуть п’явки? Яка їхня будова?

2. Як живляться п’явки? Як вони шкодять тваринам?

3. Як людина їх використовує?

4. Яке значення має грудин у слині п’явки?

 

 

 

4. Біологічна казка « Морський конкурс» до теми « Молюски» ( 7 клас)

 

 

 

    Морські коники оголосили у всіх куточках Світового океану про конкурс на найкращу і найбільшу перлину. Всі двостулкові молюски вирішили випробувати свої сили. Кожному хотілося отримати першість. Молюски повзали по піщаному дну, активно фільтрували воду в надії на те, що заповітна піщинка потрапить під мантію і почнеться процес перлино творення. Вони гойдалися на хвилях і з нетерпінням чекали вирішального дня.

   Стара Тридакна кричала на весь океан, що саме вона отримає перемогу.. Ви подивіться, яка я велика. Я маю масу майже 300 кг. Можете лише уявити, якою великою буде моя перлина!

   Тихоокеанська Перлівниця мовчки слухала її і роздивлялась перламутровий шар із внутрішнього боку своєї черепашки, який вигравав на сонці різними барвами веселки. Вона вміла і любила робити перли, але яскраві кульки були невеличкими, т ому на перемогу Перлівниця не сподівалася.

  Настав довгоочікуваний день. На підводній арені зібралися всі мешканці океану. Під промінь сонця по черзі виходили і демонстрували свою роботу мідії, устриці, жабурниці, скойки. Перлини були на різний смак: білі, жовті, рожеві, круглі й овальні, малі і великі.

   Нарешті виповзла Тридакна. Глядачі завмерли, коли вона відкрила свої метрові стулки. Те, що всі побачили, справді вражало своїми розмірами. Це була величезна шести кілограмова біла куля. Але як Тридакна не поверталася під сонячним промінням, що падало на середину арени, ні один промінчик не відбився від величезної брили.

  Морські зірки першими здогадалися, що сталось. Одна з них крикнула: - Це ж просто вапно! У Тридакни немає перламутрового шару! Усі голосно засміялися, а Тридакна, присоромлена, заховалась у тінь.

   Останньою вийшла тихоокеанська Перлівниця. Ледь жива від страху, вона не знала, як відреагують присутні на її роботу. Та глядачі дивилися на перлину, не відводячи погляду. Надзвичайно яскрава, майже чорна, перлина здивувала всіх.

 Звичайно, Нептун оголосив її переможницею змагань, а чудову перлину сховав у своїй морській скарбниці.

 

Запитання до казки:

1. Які молюски здатні утворювати перлини?

2. Як утворюються перлини?

3. Які особливості будови має Тридакна?

 

 

 

5. Біологічна казка « Подарунок Нептуна"  до теми « Кишковопорожнинні» ( 7 клас)

​

 

     У відкритому морі, далеко від суходолу жила медуза Аурелія. Вона весь час надівала прозору сукенку з битним відливом, на якому світилася рожева квітка Аурелія була гарною, ніжною і дуже лякливою: боялася всіх - риб, молюсків, черепах. Зазвичай вона рухалась у напрямку поверхні, потім завмирала й опускалася вниз. Угору піднімалася тільки вночі, а вдень  пірнала на глибину.

    Одного разу припливла Аурелія до морського царя Нептуна просити захисту. – Добре, - погодився цар. –Тепер тебе будуть боятися! – і стукнув палицею.

    Але в медузи не з'явились  ні зуби, ні роги. Ображена на Нептуна, Аурелія попливла додому. Раптом її наздогнала невеличка рибка і хотіла зїсти. Медуза з переляку підняла вверх свої щупальці, щоб відштовхнути рибу. І тут з мікроскопічних клітин щупалець почали вилітати колючі стріли з отруйною речовиною. Риба відсахнулася і повільно рушила геть. Тільки тоді Аурелія зрозуміла, який подарунок їй зробив морський цар. Вона подумки подякувала Нептуну і гордо попливла далі.

 

Запитання до казки:

1. Де живуть і як пересуваються медузи?

2. Чим відрізняється Аурелія від інших медуз?

3. Як захищаються медузи від хижаків?

 

6. Біологічна казка « Помста паразита"

до теми « Паразитичні безхребетні» ( 7 клас)

 

 

 

     Усі нас женуть, ніхто нас не любить. Обзивають паразитами. А хіба наше життя легке?

 Я-Свинячий солітер. Деякі звуть мене Ціп'яком озброєним. А яка там зброя? Маю всього чотири присоски і хоботок із гачками. Колись я, ще в яйці, самотньо лежав на траві, нікому не заважав. Так мене разом  із травою зїла Свиня1 Добре, що оболонка була щільна і я не загинув. Почав мандрувати личинкою кровоносною системою Свині та застряг у м'язах. На моє нещастя свиню зарізали, м'ясо просмажили. Я ледь не згорів на сковороді, але господиня поспішала і мене знову з'їли!

    Тут уже я не втримався: у кишечнику Людини вивернув свою голівку, виставив усі свої гачки, причепився до стінки і почав живитися та рости.

     Нарешті життя посміхнулося. Мені не треба було ні рухатися, ні шукати їжу ( вона була поруч, коло мене), ні перетравлювати її, оскільки зуби і травні соки Людини вже все підготували. Я вбирав поживні речовини всією поверхнею тіла. Виріс у довжину аж на 6 метрів! Це були найкращі п’ять років мого життя.  Та знову халепа!

    Хазяїн мій втратив апетит, зблід. Поскаржився лікареві на слабкість, запаморочення, болі в голові та кишечнику. А той запропонував здати аналізи і випити ліки. Людині - ліки, а мені - отрута. На цьому моє щасливе життя завершилось. Але перед смертю я встиг відкласти тисячі яєць. І якщо люди будуть забувати певні правила , то і моїм діткам пощастить покайфувати.

 

Запитання до казки:

1. Як людина може заразитися свинячим солітером?

2. Чому свинячого солітера називають ціп'яком озброєним?

3. Якої шкоди людині завдають ціп'яки?

4. Які ознаки присутності у людини свинячого солітера7

5. Як можна запобігти зараженню паразитичними червами?

 

7. Біологічна казка « Друзі» до теми « Павукоподібні» ( 7 клас)

 

 

 

 Зустрів якось павук-хрестовик свого друга, такого ж павука, на тонкій і прозорій павутинці між гілок дерев. Той був дуже засмучений. З'ясувалося, що він щойно отримав довідку, де було написано: «Має двобічну симетрію тіла, головогруди і черевце, 4 пари ходильних ніг, по сегментовані кінцівки, хітиновий покрив, змішану порожнину тіла і незамкнену кровоносну систему, за якої кров виливається між органами».

 Схвильований павучок запитав друга: « Чи не хвороба це? Може я скоро помру, якщо  вся  кров виллється в порожнину тіла?». « Не хвилюйся, друже, - заспокоїв його приятель. – У всіх членистоногих така кровоносна система – і нічого, живуть. До того ж, це найчисельніший тип тварин на Землі».

  Тут затремтіла павутина від чергової жертви, і друзі поповзли на вечерю.

 

Запитання до казки:

1. Яка будова тіла павука?

2. Скільки пар кінцівок у павука?

3. Якого типу кровоносна система у павукоподібних?

4. Чим харчуються павуки?

​

​

8. Біологічна казка « Подорож молекули кисню по організму людини»

до теми « Дихання» ( 8 клас)

 

  Молекула кисню вільно плавала в повітрі, насолоджуючись останніми осінніми променями сонця. Раптом вона відчула сильний поштовх і була затягнута в темну волохату камеру носової порожнини. Там було темно і страшно, тому Молекула захотіла якомога швидше покинути це місце. Вона побачила світло і почала рухатися в напрямку до нього. На протязі всього шляху через глотку, гортань та трахею її ніжно супроводжували і погладжували м’якенькі ворсинки, а рух був швидкісним, як на перегонах, через слизьку поверхню тунелю, в який вона потрапила. Через короткий час Молекула кисню потрапила в невеличку світлу кімнатку-альвеолу. Поруч з нею штовхалися такі ж самі подружки молекули, яким було дуже тісно в обмеженому просторі Нашій Молекулі хотілося свободи і вона протиснулася у проміжок між клітинами і потрапила в рідину, ніби плюхнулась в широке море. Навколо неї, ніби айсберги, плавали чудернацькі клітини, які були зайняті своєю роботою. Аж ось одна з них посміхнулася мандрівниці і запропонувала подорожувати разом. Це був красунчик Еритроцит. Він показав Молекулі кисню практично весь організм. Вони разом мандрували аж до кінцевої станції подорожі - до клітини. Втомившись Еритроцит запропонував тут Молекулі кисню відпочити. Вона зрозуміла, що назад уже їй не повернутися, а щоб подорож не була марною, віддала свою енергію організму людини.

 

9. Біологічна казка " Історія гриба та водорості" до теми " Лишайники" ( 6 клас)

​

   Гриб підбіг до берега річки. В товщі води плавала Водорость.

  - Привіт, як справи?

  - Не дуже добре. Сам розумієш, не так багато їжі можна знайти у воді. Тобі, грибе, поталанило,                                        що ти живеш на суші.

  - Помиляєшся. Їжі на землі багато, але Сонце забрало в мене силу і все через те, що я відмовився     очищати повітря, необхідне для дихання живим організмам.

   - Так що ж нам робити?- запитала Водорость.

   -  Давай дріжити, - відповів Гриб. Ти в ладах з Сонцем, а я із Землею. От і будемо обмінюватися: я тобі- їжу,

    а ти мені- силу Сонця.

    З того часу Гриб і Водорость живуть разом. Допомагаючи водорості, Гриб дістає з грунту поживні речовини.

    Водорость в свою чергу віддає йому частину енергії, яку отримує від Сонця шляхом фотосинтезу. Ця дружба 

    стала такою тісною, що їх почали називати одним імям- Лишайник.

​

10.  Легенда до теми " Голонасінні" ( 6 клас)

​

Було це під осінь, давним-давно, коли пташки відлітали у вирій, шукаючи тепла та поживи. Одна пташка скалічила

собі крило.Вона не змогла відлетіти разом з друзями і залишилася одна. Наступила зима.

" Найкраще мені буде в лісі", - подумала пташка. Дерева допоможуть заховатися від негоди, адже у них є листя."

Спершу вона звернулася за допомогою до берези, але та відмовила їй. Просила пташка і у дуба, і у ліщини, але 

ніхто не хотів зарадити їй у біді. І тоді почувся голос молодої ялинки, яка запропонувала затишне місце між своїми гілками. Смерека захистила пташку від північних вітрів, а ялівець дав їй свої ягоди.

   Одного дня подув північний вітер і заморозив всі дерева. Стали вони сумні, бо втратили всі листочки.

" Чи можу я заморозити листя всіх дерев?"- запитав Вітер у  Морозу. - " Ні!- відповів зимовий цар. З дерев, які дали 

бідній пташині притулок, не можна листя забирати". З того часу у ялини, смереки та сосни не опадає листя навіть взимку. Ці дерева стоять вічнозеленими, захищаючи тварин від негоди.

​

​

Біологічна історія «Незакінчений щоденник…» до теми « Запліднення»

( 9 клас, 11 клас )

 

1-й день. 3.10.

« Сьогодні почалося моє життя. Мої батьки ще про це не знають. Я менша, ніж яблучне зернятко, але я вже є. І хоч я ще не сформувалася, але я знаю, що буду дівчинкою.

 

2 тижні. 19.10.

Я трохи підросла, але я все ще надто крихітна, щоб робити щось сама. Мама робить для мене майже все. І найсмішніше в тому те, що мама не знає про те, що вона носить мене тут, під серцем. І що вона харчує мене власною кров'ю.

 

2,5 тижня. 23.10.

Мій рот скоро почне формуватися. Подумати лишень, майже за рік я сміятимуся. Пізніше я зможу розмовляти. І знаю, яке я вимовлю перше слово: « МАМА». Хто каже, що я ще не справжня людина? Я вже людина, як і малесенька крихта хліба є справжнім хлібом.

 

3 тижні. 27.10.

 Моє серце почало стукати зовсім самостійно. Від цієї миті воно ніжно стукатиме впродовж цілого життя. Потім, по довгих роках життя, воно зупиниться, і я помру. Але тепер не кінець. А початок  мого життя.

 

5 тижнів. 12.11.

 Тепер починають формуватися мої ручки. Які вони малесенькі - навіть дивно. Коли-небудь вони, можливо, гратимуть на скрипці чи намалюють картину.

​

6 тижнів. 20.11.

 Сьогодні лікар уперше сказав мамі, що я живу тут, у неї під серцем. Ти щаслива, мамо? Мине деякий час, мамо, і я ніжитимуся на твоїх руках.

 

7 тижнів. 25.11.

 Мої мама і тато навіть не знають, що я просто маленька дівчинка. Можливо, вони чекають хлопчика. Або ж близнят. Я їх здивую.

 

9 тижнів. 10.12.

 Моє обличчя повністю сформувалося. Я сподіваюся, що буду схожа на маму.

 

9,5 тижня. 13.12.

 Тепер я вже майже можу бачити, але все ще досить темно навколо. А скоро мої очі побачать залитий сонцем світ. А як ти виглядаєш, мамо?

 

11 тижнів. 24.12.

 Мамо, я чую, як стукає твоє серце! Цікаво, чи чуєш ти, як стукає моє сердечко? Я ледь можу дочекатися тієї миті , коли лежатиму на твоїх руках і зможу торкатися твого обличчя, заглядати тобі в очі. Ти чекаєш мене так, як я тебе, мамо?

 

12 тижнів. 28.12.

 Мамо, чому ти дозволила їм убити мене? Нам було б так  чудово разом…»

 

Завдання: Учням надається можливість змінити кінцівку щоденника.