Лілія Подріз

Сценарій першого уроку у 5класі

« Україна - єдина країна!»

Є край,де найкращі у світі пісні

І цвітом чарує калина.

Де сонечко вперше всміхнулось мені,

Де дім мій-моя Україна.

Вчитель: Тільки почуття любові і глибокої гордості за Вітчизну разом з вірою у її величне майбутнє дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

Сьогодні разом з країною ми переживаємо важкі часи, коли посягнули на суверенітет нашої держави, на її незалежність, коли намагаються роз'єднати Україну, її Схід і Захід.

Кожна країна має своє обличчя, за яким її можна відрізнити від інших країн.

Уявіть, що Ви опинилися за кордоном і Вас запитують про Україну. Які три слова уособлюють для Вас Україну?

 ( діти відповідають)

Карта України.  Україна розташована в центрі Європи, межує з державами: Білорусь, Молдова, Росія. Площа становить 603 628 км². Населення складає  42 млн.825 тис.883 чол.

Київ-столиця України.  

Хто знає чому наша столиця носить таке ім'я?

Існує легенда про трьох братів: Кия, Щека і Хорива та їх сестру Либідь, яких і вважають засновниками цього міста і названого в честь старшого брата - Києвом. Хто знає цю легенду?

             ( Пам’ятник засновникам Києва)

Державний прапор. Прапор як символ об'єднання людей виник ще за античних часів. Ще зовсім недавно державний прапор можна було побачити лише на державних будівлях. Але в світлі останніх подій державний прапор з гордістю майорить і на приватних будинках, на автомобілях, на балконах багатоповерхівок. Прапор - це державний символ . Це для всіх – ознака сили, це для всіх – ознака слави. Він –наша святиня!

Які ще державні символи існують в Україні? ( Герб і Гімн України)

Прослухайте легенду про наші символи.

 Давно-давно жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Підросли вони і вирішили піти в світ прославляти свою матір.

 Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між людьми, і за трипроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали ім’я першому синові Тризуб.

 Настала черга середульшого сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-синій одяг. Своїми звитяжними справами прославив він свою матір. Дістав середній син імення Прапор.

 А там, де був найменший син, зажди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама подарувала своєму наймолодшому синові солов’їний. І отримав молодий син за свій голос і величний спів ім’я Гімн.

 І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор та Гімн – і прославляють рідну неньку-батьківщину.

 Наш державний герб є тризуб? Що означає цей символ?

Популярною є версія про те, що тризуб – уособлення трьох природних стихій – повітря, води й землі.

 Деякі вчені вважають, що тризуб – це відображення триєдності життя. Це – Батько, Мати і Дитя, які символізують силу, мудрість, любов. Число 3 завжди вважалось казковим і чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про трьох богатирів, три бажання, три дороги.

Що означають кольори на нашому прапорі?

Хто знає слова Державного Гімна? Хто його автор? ( Павло Чубинський)

Яскравим виявом національно-патріотичних почуттів українців нашої землі став вірш поета і етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна”. Жодному нашому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля. Велична, бо в ньому втілена споконвічна мрія народу, здобути волю, виражена незламна віра у відродження України. Трагічна, бо понад століття пісню-гімн переслідували, вбивали, забороняли, та як не силкувались – не вбили.

 Відроджуватись, воскресають національні традиції України: її символіка, патріотичні та духовні гімни, серед яких і «Ще не вмерла Україна”.

Який одяг вирізняв сьогодні старшокласників та деяких учнів нашої школи від інших?      (вишиванки)

Вишитий рушник.   

А ось ще один символ українського народу. Погляньте на цей рушник. «Дім без рушників, — говорилося в народі, — як сім’я без дітей”. Вони — старовинні обереги дому. Вишитий різними візерунками, рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали дорогих гостей, виходили в поле чи справляли обжинки, проводжали в армію; дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду з рушником проводжали в останню путь. На багатьох рушниках були написи, як от: «На щастя, на долю”, «Хай щастить тобі, доню” та інші. Це побажання тій людині, якій призначається рушник. Рушник передавали як оберіг із роду в рід, із покоління в покоління.

Рослинні символи.

У кожної країни є свої улюблені речі, дерева, рослини. Їх називають народними символами.  Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова. Так, коли ми говоримо – клен, то знаємо, що це символ Канади. Символіка Росії є береза, ромашка, ведмідь, горобина. Верба, калина, барвінок – невіддільні від українського народу.

 Ось верба – символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча: встромиш у землю гілочку – і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори – і кров зупиниться. З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався «Вербним”. На вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду, під час грози її викидали на двір, щоб, як казали, «град припинився”, обкурювали хату від хвороб, клали у купіль немовляті.

 А ось хрещатий барвінок – символ вічності. Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.

 Про нього існує така легенда. Це рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак не всесильною була богиня квітів і весни і не могла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала її гучну назву «вінка”, що означає «перемога”. Що ж переможного вбачали люди у цій скромній, з такими ж скромними синіми квіточками рослини – вічнозеленій окрасі наших гаїв, садів? В ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували барвінкові свою любов.

Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній Хлопець на ім'я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив. Вирішили забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і розповіли. І тут вій побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина Така гарна, що я візьму її собі за дружину".

Люди зраділи, бо мати такого Високого покровителя не всім дано. А Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перуні і промовив: "Бачу я, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Тож нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла доля, виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: "Де Поля?" Їм відповідають: „То Поля”. А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.

А це — калина – символ краси, кохання, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом, стоїть як наречена в білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю, печуть смачні пироги, лікуються. Народ склав про неї багато легенд та пісень. Ось одна з них.

Діти! Пам’ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте, а тільки у щирих, добрих. Тож будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Червона калина біля батьківської хати - це не тільки окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина.

 Тваринні символи.

Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою"

Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини.

Символом матері є ластівка. Народознавець Г. Маковей пише, що на Петра і Павла вшановували найстарішого члена роду. Родина дарувала йому дубовий вінок як символ довголіття. А на другу Пречисту вітали матір. До християнства 22 вересня святкували свято Рожаниці - покровительки матері - породілі. В цей день діти ліпили з глини ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочку їй у домовину, а на воротях ставили перевернуті граблі зверху прикріпляли ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов мимо двору знали, що померла та, на якій трималася вся родина. З ластівкою пов'язано багато прикмет, повір’їв.

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей.Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну. Але що були солов'ї дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя.Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди і той час були в полі і село було німе.– Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні.Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Аде все те було вже знайоме цареві і він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч . Зачудовані солов'ї навесні гуртом полетіли на Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Саме у нас вони висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі  пісні.

 Пісня — душа народу                                                

Яке це диво — українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.

Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю полонити людське серце, допомагати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша українська така співуча, що не тільки кожне село, а й вулиця мала свої пісні.

Хто знає українські пісні? 

Земля - найбільше багатство .

А хто знає, яке найбільше багатство України? Ні, це не золото та діаманти. Наші предки її найбільше цінували? Вони говорили, що найбільше багатство у нас під ногами. Про що йшла мова? ( про землю).

В Україні найродючіші грунти- чорноземи. Вони цінуються на вагу золота.

А зараз перевіримо, як Ви уважно слухали і запам’ятали символи України. Я прочитаю вірш, а Ви порахуєте, скільки народних символів у ньому заховано?

Що таке Батьківщина?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата.

Під вербою криниця,

Серед лугу лелека,

І діброва далека.

Вчитель: Ви-майбутнє України. Своїми знаннями, своєю працею, своїми досягненнями Ви будете прославляти Україну. Тож будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Пам'ятайте, що патріотизм-це звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки в надзвичайних ситуаціях. Будьте патріотами, любіть святині своєї держави, адже шанобливе трепетне ставлення до них є ознакою високої громадянської свідомості, національної гідності і, зрештою, культури людини.

 Любіть Україну,як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні  й наяву.

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.